Болюсотерапія чи глинолікування (bolus – глина), метод теплолікування, заснований на використанні нагрітих глин. Один із найдавніших методів фізіотерапії. У різних формах глинолікування застосовували народи Африки, Південної Америки, Індії, Близького та Середнього Сходу. Тут вона зберігає своє значення й сьогодні. З лікувальною метою використовувалася глина і в Європі. 
Наприклад, пастор Себастьян Кнейп застосовував з лікувальною метою глину для ванн, а змішуючи з оцтом, для компресів. Надалі було підтверджено, що і штучні грязі на основі глини, за своєю лікувальною дією, були повноцінним аналогом натуральних лікувальних грязей.
Лікувальні ефекти глинолікування: протизапальне, болезаспокійливе, судинорозширювальне або судинотонізуюче, метаболічне, трофічне. Вони близькі до дії на організм із парафінолікуванням
.Глінолекування можна проводити у вигляді холодних, теплих та гарячих процедур. Є холодні компреси із глини, можуть бути у вигляді холодних аплікацій. При теплих та гарячих аплікаціях глину попередньо нагрівають до 42-46 °С.
Глина може використовуватись для грязьових ванн.
Зовнішнє глинолікування показано при наступній патології: хвороби опорно-рухового апарату, нервової системи, захворюваннях та наслідках травм ЦНС (залишкові явища поліомієліту та спинального арахноїдиту, епілепсія, мігрень), хвороби жіночої статевої сфери, хвороби органів травлення (гастроезофагеальний, дискінез, холецистит), хвороби шкіри (псоріаз, хронічна екзема, себорея, нейродерміт, рубцеві зміни, облисіння), хвороби ендокринної системи та обміну речовин (подагра, цукровий діабет, хвороби сечовивідної системи, хвороби серцево-захворювання органів дихання (бронхіти, астма).
Протипоказаннями для теплих та гарячих глинолікувальних процедур є: хронічна серцево-судинна недостатність ІІБ-Ш ст., артеріальна гіпертензія III ст., туберкульоз, пухлини, кровотечі, гарячковий стан, інфаркт міокарда у гострій стадії, інсульти.
Туристичний оператор 
Travel Desk.